The Church prays for prisoners on the occasion of the day of special attention to prison ministry of the UGCC on the Sunday of the Prodigal Son.

Synod of Bishops of the Ukrainian Greek Catholic Church has defined the Sunday of the Prodigal Son, which every year falls up to date two weeks before the Great Lent, as a Day of special pastoral attention and prayer for prisoners themselves and for the other victims of crimes. The Gospel Reading on this Sunday (Luke 15:11-32) lays out one of the most important themes of the Lenten season: the history of falling into a sin, realization of one's sinfulness, the road to repentance, and finally reconciliation, each of which is illustrated in the course of the parable. This Sunday declared as a day to remember in prayers and support chaplains and volunteers, who work with great dedication to provide spiritual support for prisoners, helping them to step on the right path. The UGCC Synod invokes to remember in prayers workers of the Penitentiary system of Ukraine, who perform difficult tasks, because every day they are near of broken human destinies. On this occasion His Excellency Michael Koltun has prepared a pastoral letter. Here it is...

God is looking for every person regardless of the circumstances. God's justice condemns the evil but does not reject a man. Merciful Father is always waiting for the return of the Prodigal Son. That's why prison needs messengers of His grace. God became a man to enlighten even the darkest corners of human life.

Every society entrusts to the legitimate state authority to respond to crime by police services and justice system. We accept the need for punishment by imprisonment owing criminal transgressions, for the sake of relative comfort and security. It exists in order that offenders could realize the gravity of criminal acts, change their behavior and might return to normal social life. And also to warn others of offenses. Therefore, prison, unfortunately, will accompany human civilization as long as the world will exist. But in the reaction should be enough space for enduring and unconditional humanity to a person, with respect to one's human dignity.  Just than could be a hope for ever return of an individual to normal coexistence with people.

However, prison does not solve the problem of the consequences of crime, and often becomes a place where lawlessness is multiplied. Often, prison is only a vengeance and an exclusion of "them"  from "us". The punishment of imprisonment for a convicted person pulls up additional penalties beyond the Criminal Code as humiliations, restrictions and dangers, to which a person is exposed.

Ukrainian penitentiary system readily accepts the ministry of the Church. But the priest can not work in this area qwite effectively without the help of the laity. Since the Christian ministry in prison environment is the most demanding on-time pastoral work. Prison chaplains and lay volunteers create a bridge between persons deprived of their freedom and society. Great importance has friendly fraternal interest, concern and compassion. This is largely weakens the flow of evil that abound behind barbed wire.

On behalf of prison chaplains, please pray for victims of crimes: not only for the victims themselves but for prisoners and their families. Let us pray for the judges and lawyers, in whose hands there are the fate and lives of many families. Let us pray for the employees of the State Penitentiary Service of Ukraine, working with great intensity in difficult conditions, whose right to adequate wages and social protection is completely neglected. Finally, I ask for prayer for the chaplains and volunteers of prison ministry. In your charity do not forget to support the prison ministry of the Church by possible gifts.

+ Michael Koltun
Bishop of Sokal and Zhovkva,
the Chief of the UGCC Department for
Pastoral Care in the Armed Forces and
in the Penitentiary System of Ukraine

На балу танцюють вільну програму.

Учасники благодійного балу відвідали Чернігівську жіночу виправну установу.

27 листопада 2011 р., за підтримки молодіжної комісії Київської Архиєпархії УГКЦ, у Києві пройшов Благодійний осінній бал-маскарад. Він відбувся перед початком Різдвяного посту на допомогу реалізації програми Пенітенціарного душпастирства УГКЦ для реабілітації жінок, що звільнилися з ув’язнення (м. Чернігів). 5 лютого 2012 року організатори й учасники балу мали змогу передати зібрані кошти особисто відповідальному за втілення проекту ієромонахові Віталію (Котику) під час їх творчого візиту до Чернігівської жіночої виправної колонії. Там у клубному приміщенні Тарас Гриценко, Марія Цаповська і Катруся Чернега відтворили фрагмент вистави "Ромео і Джульєтта". Під чудовий спів Христини Шонь бальний танець продемонстрували прекрасні молоді пари.

Співає Христина Шонь.

Тарас Гриценко і Катерина Чернега.

"Які вони гарні!" - у захопленні казали глядачки у залі. "Коли ми їхали до Чернігова, я була так налаштована, що необхідно добре виступити; коли тривав виступ, я бачила добрі очі, сповенні бажання спілкуватися, але було важко дивитися в ті очі, що немов казали "ще не їдьте"; мені було замало, я маю ще раз колись тут побувати", - поділилася своїми враженнями Ксенія Гринів.

Під час балу було експоновано твори
образотворчого мистецтва в'язнів.

Діана Виноградова (Камлюк)

Цього разу жінок очікувала також зустріч та спілкування з переможицею Берлінського конкурсу образотворчого мистецтва в'язнів Діаною Віноградовою (Камлюк). Вона сказала в інтерв'ю: "Наша подорож стала радісною подією. Для мене було важливо запалити вогник надії у дівчат, які майже втратили все у своєму житті. Багато хто з них попали сюди через безвідповідальне ставлення до свого життя, вони вважали, що світ їм винний. Дехто із них бачили мене за ґратами протягом кількох років, тому були здивовані. Завдяки цьому візиту хотілося мені бути прикладом для відродження їх надії, що вони можуть, як я, бути свобідними, щасливими, вродливими..."

Ієромонах Віталій отримав від Оксани Гринів зібрані кошти.

Після завершення виступу перед жінками у виправній колонії молодь завітала до монастиря Редемптористів, де вручили о. Віталію (Котику) кошти зібрані у Київській Архиєпархії УГКЦ та кошти від Благодійного балу.



Місія милосердя в Уманській жіночій колонії. 30 січня 2012 року за участю мітрофорного протопресвітера Ігоря Онишкевича, настоятеля храму Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі у Києві, що близько 20 років опікується жіночими пенітенціарними установами в Україні, надаючи духовну та доброчинну допомогу потребуючим жінкам та їх дітям, відомого поета автора і виконавця пісень Зеновія Филипчука, волонтерів: Любови Михайлюк, Юлії-Анни Мушинської, Орини Маслової відбулося відвідування жінок в Уманській виправній установі № 129.

У програмі зустрічі відбувся літературно-музичний авторський концерт Зеновія Филипчука. Пісні на слова цього артиста й поета відомі далеко за межами України. Вони здобули лауреатство на численних міжнародних та всеукраїнських фестивалях, збагатили золотий фонд української естради, то ж були добре знайомі слухачам. Отець Ігор та волонтери загрівали
спілкування з жінками, що зібралися у клубному приміщенні, добрим пастирським словом. В рамках події відбулася також передача різдвяних подарунків.

І по той бік паркану є життя

Вівторок, 31 січня 2012, 01:01

Парафіяльна служба милосердя «Карітас-Печерськ» церкви св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі продовжує свою опіку над жінками, які перебувають у закладах позбавлення волі. Цього разу ми провідали жінок в уманській виправної колонії №129. Нас було п’ятеро: отець Ігор Онишкевич, настоятель храму, поет і співак Зеновій Филипчук, волонтери пані Ганна Мушинська, що опікується разом з пані Маркою Бліхар жінками в неволі, Любов Михайлюк, та Орина Маслова.

Ще перед святами загальними зусиллями парафії зібрали кошти на подарунки: предмети особистої гігієни, ліки, кулькові ручки та зошити для листування, солодощі а також одяг. Усі готувалися і морально, і психологічно до зустрічі із жінками. Дуже сподівалися хоча б на мить запалити їхні серця, поділитись надією, побачити їхні посмішки. Думали, буде важко налагодити теплу атмосферу під час зустрічі, та з Божої ласки все було легко та невимушено. Жінки були привітні та уважні, а майор-наглядач, Олена Миколаївна, навіть пританцьовувала під співи Зеновія Филипчука. Тему на зустрічі підняли про вічне... Отець Ігор зачитав Десять Божих Заповідей, зупинився на кожній з них: «… кожне життя має свій механізм… Ці Заповіді є тим без-заперечним механізмом нашого життя… коли він ламається – ламається все...».

Талановитий бард, Зеновій Филипчук, через свої насичені духовністю та любов’ю пісні подарував усім часточку своєї душі, а також свої збірки із віршами. Пан Зеновій ще з 1997 року відвідує заклади зобмеженої волі і бачить у цьому своє покликання. Жінки, на знак подяки, немов окутували його своїми теплими аплодисментами. Пані Ганна, яка листується з ув’язненими жінками та опікується їхніми дітьми, наче рідна мати промовила найтепліші слова до тих, хто загубився... Попросила адреси їхніх дітей, щоб надалі допомагати їм, коли є змога, від імені їхніх матерів. На діний момент лише одна жінка з цієїколонії листується з нами і ми допомагаємо її дітям. Наш візит тривав десь півтори години, о 12.30 нас «попросили»… за розпорядком розпочинається обід. Пані майор звернулася до ув’язнених: «Дівчата, пора їсточки!» Каже, «якщо зараз не пообідають, то до 22.00 такої змоги більше не буде. Працюють». При колонії діє ПТУ, де жінки опановують працю на комп’ютері, навчаються кроїти та шити. Після зустрічі Отець Ігор всіх ув’язнених жінок помирував. Кожна жінка вклонилася йому і подякувала.

Вийшли ми на вулицю, а на душі тепло. Немов би у такий мороз у актовій залі, що не опалюється, не було холодно! - Чому? Адже, це ж ми приїхали дати надію цим жінкам, зігріти їх своєю увагою! – та вийшло, що це вони подарували нам своє тепло щирої подяки. Що може бути дорожчим за неї...?

Нехай Господь допомагає кожній людині, що кається у своїх гріхах та звертається до нього зі щирим серцем.

Матеріал Орини Маслової, фото Любові Михайлюк, «Оранта»

Співпраця Пенітенціарного душпастирства УГКЦ з Щвейцарською доброчинною фундацією "Ведмідь і Лев". 23-24 січня 2012 року у Ченігові відбулася зустріч священиків Пенітенціарного душпастирства УГКЦ о. Костянтина Пантелея, ієромонаха о. Віталія (Котика), сестер Оксани (Пелех) і Христини (Пецольд), ЧНІ, з керівництвом Щвейцарської доброчинної фундації "Ведмідь і Лев". Брігітта Шнайдер, Сімона фон Бальмус, Доротея Луслі й Тетяна Зарудна перебували в Україні 22 - 26 січня 2012 року. 23 січня у Чернігові гості й капелани обговорили питання співпраці з начальником областного Управління Державної пенітенціарної служби України полковником вн. сл. Іваном Кочубеєм. 24 січня у супроводі капелана Віталія (Котика) відбувся візит до устнаови № 44.

Вже протягом 20 років Благодійна організація «Ведмідь і Лев» з Швейцарії співпрацює з державними та громадськими організаціями в Україні. Вже декілька років надається допомага лікарням пенітенціарної системи та виправним установам у Чернігівській та Львівській областях, а саме виправним закладам № 44, 135, 91, Прилуцькій виховній колонії, Чернігівському слідчому ізолятору та трьом пенітенціарним установам у м.Львові. Мета допомоги - сприяння гуманізації умов утримання в'язнів.

Проща до Зарваниці вихованців Бережанської колонії.Уже декілька століть існує звичай відвідувати святі місця. Мандрівка до такого місця налаштовує людей до духовного сприйняття святинь. У таких місцях паломники щиро моляться і дякують Богу за його особливу милість і благодать.

Зарваниця вперше згадується у 1442 році. В часи монголо – татарського нашестя монахові із Києво – Печерського монастиря, який зупинився в цьому місці, у сні з'явилась Матір Божа. Вранці біля джерела він побачив її ікону. На честь цього дива в печері збудував келії, де помістив чудотворну ікону, а засновану оселю назвав Зарваницею ( де його «зарвав» сон ). У 1740 році у цій місцині з'явилася чудотворна ікона Розіп'ятого Спасителя. Її розмістили в дерев'яній церкві. Під час пожежі 1754 року церква згоріла, а образ залишився неушкодженим.

Це святе місце відвідувало багато–багато людей. Паломництво – це одне із форм прославлення Господа Бога, віддання честі Пресвятій Богородиці та вшанування святих. Проща – це не тільки пізнавальний похід, а насамперед – духовна праця християнина для очищення і оновлення серця та вдосконалення душі. Кожна проща стає частиною єдиної життєвої мандрівки до Дому Отця, що на Небі, надаючи усьому людському буттю правильний напрямок і правдиву глибину.

Стало доброю традицією організовувати поїзди вихованців по святих місцях західного регіону. 16 січня 2012 року відбулась поїздка кращих вихованців Бережанської виховної колонії на прощу до Зарваниці. Ініціатором цієї поїздки був отець Михайло Бугай – декан бережанський і капелан церкви Пратулинських мучеників, що розташована на території установи.

15 підлітків, які відбувають покарання в установі, стали учасниками визначного дійства. Метою цього заходу було впровадження в дію засобу заохочення, передбаченого чинним законодавством, - надання права відвідувати культурно – видовищні заходи за межами виховної колонії в супроводі працівників установи. Зайнявши місце в автобусі, який був замовлений за сприянням УГКЦ, вихованці та працівники готувались до цікавої та духовної подорожі. Вихованці та працівники разом із Сестрами Служебницями Непорочної Діви Марії, братами семінаристами, аніматорами, волонтерами церкви Пресвятої Трійці та парафіянами молились за добру та щасливу подорож. А за молитвами, релігійними піснями, колядками та віншуваннями швидко проминув час.

Зарваниця постала перед очима підлітків у всій своїй красі. Засніжені долини та казково красиві дерева підкреслюють чистоту та непорочність цього місця, посилюють атмосферу благоговіяння, яка витає у повітрі. Подорож розпочалась із відвідування парафіяльної церкви Пресвятої Трійці, де священик провів для вихованців цікавий історичний екскурс у минуле, познайомив з історичними переказами, легендами та фактами про чудодійну силу ікон та інших святинь.

Божественна благодать витає у парафіяльній церкві, а слова отця - про Божу присутність в храмі. Вихованці зосереджені і задумані, кожен із них думає про свій життєвий шлях, де поступився, зробив щось неправильно. Але слова священика переконують хлопців, що ніколи не пізно навернутись до Бога і наголосив, що блаженний є гріх, який привів до Бога. Кожна людина свою провину повинна спокутувати, але і має право на повноцінне духовне життя. Отець закликав хлопців, щоб вони знайшли себе в цьому житті і разом з отцем Михайлом провели мировання та благословення підлітків та працівників на добру путь.

Вихованці один за одним йшли і прикладались до чудодійної ікони матері Божої Зарваницької. Кожен із них просив Господнього благо-словення для себе та своїх рідних. У супроводі о. Михайла вихованці відвідали місця Марійського центру: собор Зарваницької Матері Божої, Підземну церкву, каплички над джерелом з монахом. Потім відвідали домінанту комплексу Зарваницької Матері Божої – чотириярусну дзвіницю та музейні експонати, які розташовані в ній та картинну галерею.

Надзвичайно вразило підлітків розмаїття вертепів: це і ляльковий вертеп, виконаний в українському стилі, і ляльково–механічний, і живий, які сповіщають про народження Ісуса Христа. А на завершення всі присутні мали змогу побувати на озері Святої Анни. Вода із нього зцілює душу і тіло.

Отже, будемо вірити і сподіватись в те, що цілюща вода, щира молитва та чудотворні ікони повернуть наших хлопців на правильний шлях. Вони повинні вірити у власні сили для того, щоб реалізувати себе в житті і жити згідно Божих заповідей.

Роман Демуш.