29 травня 2012 року в конференц-залі, що на вул. Грушевського, 5, Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності у співпраці з Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі та Українською міжконфесійною християнською місією "Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі", провів «круглий стіл» на тему: «Участь релігійних організацій у формуванні законодавчих ініціатив у сфері пенітенціарної політики».
У заході брали участь народні депутати, представники Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Державної пенітенціарної служби, Верховного суду, Асоціації українських правників, Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, неурядових організацій, члени правління Української міжконфесійної християнської місії "Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі", священнослужителі, які опікуються місцями позбавлення волі. В робочій групі з приготування до проведення цієї події взяв активну участь ієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України.
Голова Комітету Віктор Швець, відкриваючи засідання, зазначив, що мета церкви і держави у виправленні засуджених збігається. "Наша спільна діяльність у цій сфері є надзвичайно важливою, а співпраця у формуванні ефективної пенітенціарної політики і втіленні її в життя є невід'ємними складовими процесу виправлення засуджених, повернення їх в сім'ї. Нам важливо знати як сьогодні вирішити питання реабілітації осіб, які порушили закон, їх ресоціалізації в громаду, повернення до активного громадського життя", - наголосив він.
В. Швець повідомив, що Україна займає 10-є місце в світі за кількістю ув'язнених: у 183 установах пенітенціарної системи утримується понад 153 тисячі осіб. Однією з актуальних проблем, яка потребує якнайшвидшого розв'язання, голова Комітету назвав перенаповнення тюрем і СІЗО. "Для розв'язання цієї проблеми ми працюємо над гуманізацією українського кримінального законодавства: декриміналізовано частину злочинів, які не пов'язані з позбавленням волі. Щоб у в'язницях не виховували нових злочинців, а звільнені з місць позбавлення волі більше туди не поверталися. Це і є одним з головних наших завдань, і в цьому без Бога і Церкви нам не обійтись", - наголосив В. Швець.
Голова Комітету поінформував учасників "круглого столу" про законотворчу роботу народних депутатів, спрямовану на врегулювання правового аспекту діяльності священнослужителів, "так би мовити легалізувати діяльність священика в установах виконання покарань". За його словами, нормативно-правові акти щодо цього повинні містити чіткі норми, щоб священика допускали за першою вимогою ув'язненого, або раз на тиждень, щоб унеможливити ситуацію, коли священик приходить, просить, а йому відмовляють. "Завдання влади полягає не лише в тому, щоб відправити злочинця до в'язниці, і на якнайдовший термін, а попіклуватися також про жертв злочинності, про відновлення спокою в суспільстві. Тут тюремні священики якраз є серйозним чинником, який може допомогти в збереженні родинних зв'язків, підтримати родину засудженого, пояснити і допомогти здолати суспільний остракізм по відношенню до родини засудженого, який потрапив у в'язницю".
В.Швець наголосив на необхідності на законодавчому рівні забезпечити можливості кожної ув'язненої особи реалізовувати свої релігійні права. "Без церкви та безпосередньої участі священників неможливо створити ефективну систему перевиховання, щоб коли людина оступилася, понесла стягнення, вона мала змогу повернутися в громадське життя повноцінним її членом", - наголосив він.
Президент Асоціації українських правників Василь Костицький зазначив, що проведення такого "круглого столу" є фактично демонстрацією політичної волі парламенту підтримати представників церкви у їх прагненні взяти активну участь у напрацюванні законодавчих ініціатив у сфері пенітенціарної політики.
В. Костицький навів деякі дані, згідно з якими кількість ув'язнених осіб, які відбували покарання зменшилась з 237 тисяч у 1997 року до 150 тисяч у 2012 році. Водночас, він висловив занепокоєння з приводу того, що в останні роки спостерігається тенденція у бік збільшення кількості ув'язнених. "Питання декриміналізації української правової системи залишається актуальним. Адже на 100 тисяч населення сьогодні за ґратами утримується 345 осіб, що вчетверо перевищує такий показник у країнах Західної Європи. Тому завданням держави на майбутнє є зменшення такої кількості ув'язнених", - зазначив Президент Асоціації українських правників.
В. Костицький позитивно відзначив кроки держави, які вона зробила стосовно забезпечення фізичного здоров'я людей, які перебувають у місцях позбавлення волі. "Що стосується морального здоров'я, то у цьому напрямку необхідно ще добре попрацювати", - наголосив він.
Учасники "круглого столу" заслухали і обговорили низку доповідей (див. доповідь о. Костянтина Пантелея, керівника Відділу УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України), у яких, зокрема, порушувалися питання законодавчого забезпечення практики пастирської опіки в тюрмах, принципів гуманізації системи покарань, ролі релігійних організацій у формуванні антикримінальної культури в Україні, повернення колишніх засуджених у суспільство, відновного правосуддя і ставлення громадськості до альтернативних методів покарання, ролі релігійного служіння у процесі виправлення злочинця.
У виступах наголошувалося на необхідності подальшого розвитку законодавства для гуманізації кримінального судочинства, умов утримання під вартою та відбування покарань. Промовці відзначали, що протягом останніх 20-ти років співпраця церков та релігійних організацій з Кримінально-виконавчою службою України набула більш систематичного та професійного характеру, однак, вона потребує подальшого вдосконалення та належного правового забезпечення згідно з міжнародними стандартами, які стосуються релігійних прав ув'язнених і засуджених усіх категорій.
Учасники "круглого столу" за результатами обговорення ухвалили резолюцію, у якій вони звертаються до Президента України, Прем'єр-міністра та Верховної Ради започаткувати процес громадського обговорення й формулювання основних напрямків сучасної пенітенціарної політики України, що стане основою формування відповідної законодавчої бази.
У зверненні також наголошується на необхідності розробки концепції релігійної опіки для осіб, позбавлених волі, та долучення до цього процесу представників усіх релігійних конфесій України.
У заході брали участь народні депутати, представники Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Державної пенітенціарної служби, Верховного суду, Асоціації українських правників, Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, неурядових організацій, члени правління Української міжконфесійної християнської місії "Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі", священнослужителі, які опікуються місцями позбавлення волі. В робочій групі з приготування до проведення цієї події взяв активну участь ієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України.
Голова Комітету Віктор Швець, відкриваючи засідання, зазначив, що мета церкви і держави у виправленні засуджених збігається. "Наша спільна діяльність у цій сфері є надзвичайно важливою, а співпраця у формуванні ефективної пенітенціарної політики і втіленні її в життя є невід'ємними складовими процесу виправлення засуджених, повернення їх в сім'ї. Нам важливо знати як сьогодні вирішити питання реабілітації осіб, які порушили закон, їх ресоціалізації в громаду, повернення до активного громадського життя", - наголосив він.
В. Швець повідомив, що Україна займає 10-є місце в світі за кількістю ув'язнених: у 183 установах пенітенціарної системи утримується понад 153 тисячі осіб. Однією з актуальних проблем, яка потребує якнайшвидшого розв'язання, голова Комітету назвав перенаповнення тюрем і СІЗО. "Для розв'язання цієї проблеми ми працюємо над гуманізацією українського кримінального законодавства: декриміналізовано частину злочинів, які не пов'язані з позбавленням волі. Щоб у в'язницях не виховували нових злочинців, а звільнені з місць позбавлення волі більше туди не поверталися. Це і є одним з головних наших завдань, і в цьому без Бога і Церкви нам не обійтись", - наголосив В. Швець.
Голова Комітету поінформував учасників "круглого столу" про законотворчу роботу народних депутатів, спрямовану на врегулювання правового аспекту діяльності священнослужителів, "так би мовити легалізувати діяльність священика в установах виконання покарань". За його словами, нормативно-правові акти щодо цього повинні містити чіткі норми, щоб священика допускали за першою вимогою ув'язненого, або раз на тиждень, щоб унеможливити ситуацію, коли священик приходить, просить, а йому відмовляють. "Завдання влади полягає не лише в тому, щоб відправити злочинця до в'язниці, і на якнайдовший термін, а попіклуватися також про жертв злочинності, про відновлення спокою в суспільстві. Тут тюремні священики якраз є серйозним чинником, який може допомогти в збереженні родинних зв'язків, підтримати родину засудженого, пояснити і допомогти здолати суспільний остракізм по відношенню до родини засудженого, який потрапив у в'язницю".
В.Швець наголосив на необхідності на законодавчому рівні забезпечити можливості кожної ув'язненої особи реалізовувати свої релігійні права. "Без церкви та безпосередньої участі священників неможливо створити ефективну систему перевиховання, щоб коли людина оступилася, понесла стягнення, вона мала змогу повернутися в громадське життя повноцінним її членом", - наголосив він.
Президент Асоціації українських правників Василь Костицький зазначив, що проведення такого "круглого столу" є фактично демонстрацією політичної волі парламенту підтримати представників церкви у їх прагненні взяти активну участь у напрацюванні законодавчих ініціатив у сфері пенітенціарної політики.
В. Костицький навів деякі дані, згідно з якими кількість ув'язнених осіб, які відбували покарання зменшилась з 237 тисяч у 1997 року до 150 тисяч у 2012 році. Водночас, він висловив занепокоєння з приводу того, що в останні роки спостерігається тенденція у бік збільшення кількості ув'язнених. "Питання декриміналізації української правової системи залишається актуальним. Адже на 100 тисяч населення сьогодні за ґратами утримується 345 осіб, що вчетверо перевищує такий показник у країнах Західної Європи. Тому завданням держави на майбутнє є зменшення такої кількості ув'язнених", - зазначив Президент Асоціації українських правників.
В. Костицький позитивно відзначив кроки держави, які вона зробила стосовно забезпечення фізичного здоров'я людей, які перебувають у місцях позбавлення волі. "Що стосується морального здоров'я, то у цьому напрямку необхідно ще добре попрацювати", - наголосив він.
Учасники "круглого столу" заслухали і обговорили низку доповідей (див. доповідь о. Костянтина Пантелея, керівника Відділу УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України), у яких, зокрема, порушувалися питання законодавчого забезпечення практики пастирської опіки в тюрмах, принципів гуманізації системи покарань, ролі релігійних організацій у формуванні антикримінальної культури в Україні, повернення колишніх засуджених у суспільство, відновного правосуддя і ставлення громадськості до альтернативних методів покарання, ролі релігійного служіння у процесі виправлення злочинця.
У виступах наголошувалося на необхідності подальшого розвитку законодавства для гуманізації кримінального судочинства, умов утримання під вартою та відбування покарань. Промовці відзначали, що протягом останніх 20-ти років співпраця церков та релігійних організацій з Кримінально-виконавчою службою України набула більш систематичного та професійного характеру, однак, вона потребує подальшого вдосконалення та належного правового забезпечення згідно з міжнародними стандартами, які стосуються релігійних прав ув'язнених і засуджених усіх категорій.
Учасники "круглого столу" за результатами обговорення ухвалили резолюцію, у якій вони звертаються до Президента України, Прем'єр-міністра та Верховної Ради започаткувати процес громадського обговорення й формулювання основних напрямків сучасної пенітенціарної політики України, що стане основою формування відповідної законодавчої бази.
У зверненні також наголошується на необхідності розробки концепції релігійної опіки для осіб, позбавлених волі, та долучення до цього процесу представників усіх релігійних конфесій України.
